Ігри народів світу

«Риба-кит» (англійська гра)

   Англія – морська країна. З усіх боків її обступає вода. Англійці люблять і добре знають море. Тому складають про нього різні казки, легенди, пісні. Багато анлійських ігор пов’язано з морем.

   У класі поставьте в коло стільці. Діти сідають на них і граються, як хочуть. Класна кімната – це «море». А кожен, хто сидить на стільці, будь-яка морська «рибка»: оселедець, окунь, тріска... Тільки бідолаха «кит» без місця. Плаває кит між рибок і одну за одною кличе собою. Невдовзі цілий табунець пливе за китом. Аж тут вигукує: «На морі буря!». Усі рибки з китом біжать до стільців. А хто не встиг сісти на своє місце, стає китом.

 

«Весела дуель» (французька гра)

   У Франції, як і в деяких країнах, свого часу була мода носити шпагу. Дітей учили користуватися нею змалечку. Шпага у давні часи приносила багато горя. Коли між людьми спалахували суперечки, вони відразу бралися за шпаги. Починалася дуель, що нерідко закінчувалася трагедією, зовсім невесело. З часом люди зрозуміли, що розв’язувати суперечки шпагою нерозумно, і шпаги зникли. Сьогодні дуель відбувається хіба що у спортивних іграх та дитячих забавах. От хоча б і в цій.

   На підлозі купками кладуть горіхи, яблука чи картоплини. В кожній купці їх має бути порівну. Далі беруть по ложці і починають змагатися. Хто найшвидше перенесе ложкою купку до кошика чи відерця, той і переміг. Забороняється допомогати собі вільною рукою.

 

«Лисичка і сторожі» (болгарська гра)

   Двоє дітей обираються сторожами. Сторожам зав’язують хустинками очі. Вони стають один навпроти одного на відстані кроку, щоб вартувати «курник». Усі інші діти – «лисички». Кожна з лисичок повинна непомітно підкрастися до «курника». Поки вона підкрадається, її подруги відвертають увагу сторожі, здіймаючи галас. Яку лисичку впіймали, та стає сторожем.

 

«Солом’яне море» (чилійська гра)

   Мабудь, ви не раз чули про таку країну, як Чилі. Вузенькою стрічкою лежить вона на березі Тихого океану, і всю її борознять глибокі річки, вкривають густі ліси й високі гори. Між чилійців – багато рибалок і моряків. Ну, а хто ще зовсім маленький, кому до води й підходити зась, готується до морських мандрів на соломі. У жнива, коли скрізь на токах лежать купи соломи, діти сідають на ній так, щоб утворилось велике коло. Далі хто-небудь підводиться й на одній нозі починає стрибати до протилежного краю кола. Другу ногу він підгинає і притримує ззаду рукою. Як дострибав до кінця – значить, справжній моряк. А похитнувся й гепнув, його хапають за руки й за ноги і жбурляють у «солом’яне море».

З повагаю Тамара Трещова